Антон народився 31 січня 1973 року в місті Норильск, РФ. З дитинства жив у селі Вересневе Рівненської області. Навчався у школі №20 в обласному центрі. Опанував фах машиніста електростанцій у Рівненському автотранспортному фаховому коледжі. Працював електромеханіком, зварювальником. Згодом започаткував власну справу: був ковалем-художником, виготовляв художні вироби з металу. Вивчав Біблію, любив читати та спілкуватися.
У 2019 році чоловік уклав контракт із ЗСУ і став на захист України. Виконував бойові завдання на території ООС. Під час повномасштабної війни служив у 130-му окремому розвідувальному батальйоні. Обіймав посаду водія-електрика групи управління та зв'язку роти спеціальної розвідки.
За час служби Антона нагородили відзнакою «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, нагрудним знаком «130 окремий розвідувальний батальйон», грамотою за сумлінне виконання обов'язків, а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Мужній захисник, який віддав життя, щоб ми жили у вільній Україні! Коханий, який залишиться в моєму серці навіки! Найкращий чоловік і люблячий Татко. Герой! Веселий, життєрадісний, добрий, щирий, неймовірний. Майстер на всі руки, слава про його золоті руки пішла на всю область. Шедеври, змайстровані руками Коханого, неповторні – виглядали, як живі. Ремонтовані машини виїжджали з майстерні, як нові. Половинка життя, яка на небі. Без нашого Героя і світ без барв! Любимо і пам'ятаємо! Таких, як він, немає», – так описала захисника його дружина Людмила.
Поховали Антона в селі Вересневе на Рівненщині.
Вдома на нього чекали дружина і три доньки.
