Василь народився у селі Тулиголове Львівської області. Проживав у місті Золочів. У 1999 році закінчив дев’ять класів місцевої школи №2. Потім вступив до Золочівського професійного коледжу (раніше училище №10). Після закінчення навчання працював у будівельній бригаді. А згодом влаштувався на Золочівський цегельний завод.
Під час повномасштабного вторгнення Василь боронив рідну країну в лавах 82-ої окремої десантно-штурмової бригади. Обіймав посаду стрільця десантно-штурмового взводу 3-ї десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону.
«Мій син був доброю, чуйною, турботливою, працьовитою та совісною людиною. Довгий час доглядав хвору маму, а після її смерті за покликом серця пішов на війну, виявивши свою мужність і стійкість. На жаль, загинув у бою. «Немає і не може бути більшої любові за ту, хто душу свою поклав за ближнього свого». Мій син показав приклад любові, яку не можна купити, не можна продати. Хочу, щоб пам’ятали кожного воїна, кожного захисника, бо це наша біль і наша любов», – написав його батько Роман.
Поховали Василя Брилінського на Львівщині.
У нього залишилися батько, сестра, племінниця та швагро.
