Дмитро народився в місті Хмельницький. З 5 років займався спортом: гімнастикою, ММА, армреслінгом. Виборював нагороди на українських і міжнародних змаганнях. Після школи закінчив Хмельницький національний університет і опанував фах радіотехніка. Займався підприємницькою діяльністю.
Після початку повномасштабного вторгнення Дмитро звернувся до військкомату, щоб стати на захист своєї держави, але через стан здоров'я його визнали обмежено придатним. Та це не зупинило чоловіка: він активно підтримував волонтерів і допомагав ЗСУ, аж поки у 2024 році йому вдалося долучитися до війська. Дмитро служив у 41-й окремій механізованій бригаді, де опанував професію артилериста та став командиром взводу.
«Брат був неймовірно чудовою людиною, завжди хотів усім допомогти, слово «добряк» – це про нього. Мав дуже багато друзів. Ставив перед собою найвищі цілі, яких завжди досягав. На першому бойовому завданні влучним пострілом знищив броньовану техніку та 12 противників», – розповів рідний брат Олександр.
Поховали офіцера на Алеї Слави на цвинтарі мікрорайону Ракове у рідному місті.
У нього залишилися батьки, брат, дружина, донька, рідні та друзі.
