Антон Андрійович родом з міста Шпола Черкаської області. Навчався в місцевому ліцеї №2. Потім отримав диплом молодшого спеціаліста за фахом електромеханіка в Смілянському технологічному фаховому коледжі Національного університету харчових технологій. В мирному житті працював у компанії «LNZ Group». Мав багато захоплень, зокрема, відеоігри й активний відпочинок.
Хлопець розпочав свій бойовий шлях ще в 2019 році в лавах Національної гвардії України. До весни 2021-го брав участь в ООС у Донецькій і Луганській областях. З початком повномасштабного вторгнення він повернувся до війська. Цього разу воював за свою країну в складі Збройних Сил України. Був кулеметником 44-го окремого стрілецького батальйону (в/ч А4049).
«Ми мріяли та будували плани на майбутнє. Я – випускниця, Антон дуже хотів, щоб ми з ним разом станцювали вальс на випускному. Разом ми обрали мені сукню. Наша історія, на жаль, закінчилась, дуже швидко, адже війна забрала життя мого коханого Антошика. Пам’ять про нього назавжди закарбувалася в моєму серці. Це важка втрата та біль», – розповіла кохана дівчина загиблого Анна Стеценко.
«Він мужньо і відважно виконував свій обов’язок громадянина України. Ризикуючи собою, неодноразово рятував життя своїм побратимам, був для них вірним другом. Перебуваючи в зонах бойових дій, ніколи не говорив, що йому важко, а, навпаки, підтримував всіх. Я дуже пишаюся своїм сином. Він віддав своє ще зовсім юне життя за нас з вами, за Україну, за рідну землю, за перемогу, залишивши позаду багато планів і нездійснених мрій», – написала Віталіна Буткевич.
Поховали захисника в рідному місті.
В Антона залишилися любляча родина, дівчина, друзі та побратими.
