Денис народився в столиці. Закінчив Київську загальноосвітню школу №300, потім працював різноробом. Після строкової служби підписав контракт на три роки. У 2016 – 2017 роках боронив незалежність України в зоні АТО. У цивільному житті працював електриком-монтером. Хотів вступити на заочну форму навчання, щоб здобути вищу освіту, але не встиг. Дуже любив ходити в гори та відпочивати на природі.
Під час повномасштабної війни Денис знову став на захист Батьківщини. Воював у 44-му окремому стрілецькому батальйоні. Обіймав посаду старшого стрільця.
«Зростав Денис в багатодітній сім’ї. Мати сама виховувала чотирьох дітей. Денис був наймолодшим. З дитинства він був дуже працьовитим. Ще школярем брав додому різну дрібну роботу: складати ручки, клеїти конверти. Був добродушною людиною, хорошим братом, другом. Завжди приходив на допомогу, коли хтось потребував її. Хотів створити сімʼю, мати діток, але повномасштабне вторгнення перекреслило всі плани», – розповіла його рідна сестра.
Поховали воїна на Алеї Героїв Лісового кладовища Києва.
У Дениса залишилися брат, дві сестри, три племінники та племінниця.
