Олександр народився у селі Чечелівка Вінницької області. Здобувши середню освіту в місцевій школі, переїхав до Львова. У 2000 році одружився з коханою Надією, яка згодом народила йому двох доньок: у 2002-му – Вікторію, а за 10 років – Уляну. Працював на різних роботах, часто їздив на заробітки. Багато років був водієм маршрутного таксі у ТОВ «Провесінь-Агроінвест». Вільний час проводив із сім’єю, також любив їздити на риболовлю. У 2014-2016 роках брав участь в АТО.
Під час повномасштабної війни чоловік знову пішов на фронт, щоб захистити своїх рідних та дім. Воював у лавах 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Пройшов різні гарячі точки. Завжди вірив у перемогу над ворогом.
«Сашко був справжньою людиною, ближчою до духовного, а не матеріального. За все життя найголовніше для нього було залишатися собою. Надмірне відчуття справедливості посприяло його участі в АТО та в боротьбі проти російської агресії у 2022-му. Вроджений патріотизм – одна з якостей його характеру. Великою цінністю для Олександра були його «доці». Можливо, у нього й не було золотих гір, але він завжди намагався бути найкращим батьком. Приділяв дітям багато уваги й турботи. Він був з тих чоловіків, які не соромляться сказати: «Я люблю вас, діти». Добряк, любив тварин, рибалку, єднання з природою. Завжди підтримував себе у гарній фізичній формі. Дуже цінував людей, а вони до нього тягнулися. Загинув Героєм, обороняючи нас від ворога. В останніх повідомленнях писав: «Я пережив пекло. П’ять разів пощастило, не знаю, чи шостий вийде. За дітей і внуків не шкода загинути…». На прощання з ним з’їхалися люди з усієї країни. Сотні людей. Його душа всміхнулася. Сумуємо, безмежно любимо», – написали рідні, близькі та друзі.
У листопаді 2023 року солдат Чаленко О.Д. посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна у рідній Чечелівці на Вінниччині.
На Олександра чекали дві доньки та колишня дружина.
