Народився Олександр на Харківщині у місті Вовчанськ. Закінчив школу-інтернат. Здобув вищу освіту в Харківському національному технічному університеті сільського господарства імені Петра Василенка. Жив у Харкові. Його згадують як людину, яка не боялася труднощів, вірила в те, чим займалася; втілювала сміливі ідеї і вперто йшла до цілей.
Воїн боронив Україну в лавах 4-го стрілецького батальйону 1-ої стрілецької роти 2-го стрілецького взводу 1-го відділення 5-ї окремої бригади Національної гвардії України.
Мав псевдо Манюня – адже був високим і кремезним і завжди мав щиру та добру усмішку.
За час служби Олександра нагородили нагрудними знаками: «Ветеран війни й учасник бойових дій», «За доблесну службу». Посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Більшу частину життя він реалізовував свої проєкти. Як тільки зароджувалась ідея, так відразу й втілювалась. Його натхненню і працьовитості не було меж, він максимально викладався у кожній справі. З особливою відданістю і жагою. У нього була неймовірна щира усмішка, за якою завжди стояв гострий гумор, що допомагав розрядити ситуацію й підтримати у важкі часи. Він ішов власним шляхом, мав кредо – завжди залишатись Людиною», – розповіли рідні.
«Тату, дякую тобі за ЖИТТЯ, за можливість жити вільною людиною у вільній країні», – написала донька Вероніка.
Поховали захисника на Алеї Слави Харківського кладовища 18 (18 ділянка, 5 ряд, 12 місце)
В Олександра залишились мама, сестра, донька, дружина та любляча родина.
