Євген народився в селищі Березнегувате Миколаївської області. Опанував фах тракториста-машиніста у місцевому професійному ліцеї. З 1998 року жив у Південноукраїнську, працював монтажником в «ЮжТеплоЕнергоМонтаж», а також слюсарем трубопроводів у «ДонбасАтомЕнергоМонтаж». Разом із коханою дружиною Світланою виховував двоє дітей: доньку Аліну та сина Артема.
З початком війни Євген став волонтером, а у серпні 2015 року долучився до 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила.
«Кришталево чистий і порядний. Медик, який не боявся сказати правду у вічі вищому командуванню», – сказала про захисника волонтерка Наталія Кабаровська.
«Чоловік був медиком-санітаром, але не тільки лікував, а й воював з побратимами. Коли закінчувався контракт, не міг не йти знову. Говорив, що не може покинути хлопців, не може залишити їх. «Вони там гинуть, а я буду тут гуляти», – сказав мені. Казав, що на мирній території не зможе спокійно спати, думаючи про побратимів», – поділилася дружина Світлана.
У червні 2020 року син подружжя Артем став повнолітнім і за прикладом батька вступив на військову службу, став морським піхотинцем. За півтора місяця під час ворожого обстрілу хлопець загинув біля села Павлопіль на Донеччині. Це сталося в день народження Євгена – 21 липня.
25 лютого 2022 року чоловік підписав контракт із 36-ю окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, де колись служив син. Євген одразу опинився в Маріуполі, був на посаді номера обслуги у гранатометному відділенні.
Зв’язок перервався з перших днів повномасштабного вторгнення. З 2 березня військового вважали зниклим безвісти. Але пізніше начальниця медичної служби Мар’яна Мамонова, яка вийшла з полону, підтвердила загибель побратима на металургійному комбінаті «Азовсталь».
За життя Євгена нагородили медалями «Учасник бойових дій», «За оборону Маріуполя» та «Учасник АТО», а також знаком зі шевроном 43-ї бригади.
«Євген був дуже добрим, любив дітей. Був чуйним до біди інших», – додала дружина.
Тіло воїна змогли повернути додому лише на початку 2023 року після обміну між двома країнами. 3 жовтня жителі Південноукраїнська провели оборонця Маріуполя в останню путь. Поховали Євгена на Алеї слави міського кладовища поряд з сином Артемом.
У нього залишилися донька, дружина та її батько.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
