Тривалий час його неможливо було евакуювати. Через значну крововтрату від поранень Леонід помер. Короткочасна пауза в обстрілах надала можливість прикордонникам усе ж таки забрати тіло загиблого захисника.
Леонідові було 58 років. Він народився в місті Горлівка Донецької області у родині будівельників – його батьки працювали на тамтешньому авторемонтному заводі. Закінчивши вісім класів середньої загальноосвітньої школи N85, вступив до Горлівського індустріального технікуму. Під час навчання закінчив автошколу ДТСААФ та здобув кваліфікацію водія. Був членом творчого колективу, грав на бас-гітарі, активно займався спортом. Отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «електрик наземний».
Після технікуму Леонід вступив до Київського вищого танкового інженерного училища, яке закінчив на відмінно, захистивши диплом з технічних дисциплін. Обрав для себе кар’єру прикордонника та розпочав офіцерську службу у високогірному прикордонному загоні в Таджикистані.
Після трьох років служби чоловік перевівся до Казахстану, де і прослужив до 1992 року. А коли Україна стала незалежною, за особистим бажанням повернувся на Батьківщину для проходження служби. Працював на різних посадах у Донецькому прикордонному загоні. Мешкав з родиною у Маріуполі. Обожнював піший туризм, бодібілдинг та гру на гітарі.
У 2010 році був звільнений в запас, маючи в активі 27 років вислуги військової служби. В цивільному житті працював заступником директора підприємства з утилізації твердих відходів «Стимул» та начальником караулу охорони аеропорту «Маріуполь».
Під час війни на сході України не зміг залишатись осторонь і в лютому 2015-го добровільно мобілізувався до рідного Донецького прикордонного загону. Під час повномасштабного вторгнення обіймав посаду начальника групи оперативного планування штабу прикордонної комендатури швидкого реагування «Новотроїцьке».
За жертовність і діяльність в церкві відзначений почесною медаллю й Благословенною грамотою предстоятеля Православної церкви України Епіфанія. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Він був дуже дружелюбним, усміхненим, спокійним і врівноваженим. Справжнім патріотом своєї країни. Усім прагнув допомагати», – розповіла дружина Вікторія.
Захисника поховали на Алеї Слави Краснопільського кладовища в місті Дніпро.
У Леоніда залишилася дружина, донька, син та дві онучки.
