Олексій народився в селі Панівці Тернопільської області. Закінчив Камʼянець-Подільський національний університет та здобув вищу освіту за фахом вчителя математики та інформатики. Був всебічно розвинений. Найбільше подобались автомобілі й техніка. Завжди допомагав іншим, умів підтримати та знайти спільну мову з будь-ким. До війни займався встановленням та облаштуванням дитячих майданчиків.
З першого дня повномасштабного вторгнення дня чоловік став волонтером, вивозив людей з Херсонщини та Харківщини, доставляв ліки та їжу на Донеччину. А згодом долучився до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ. Службу проходив у групі інженерного забезпечення інженерно-саперної роти 81-ї окремої аеромобільної бригади.
«Він був справжнім патріотом, героєм, завжди казав, що повинен там бути та допомагати хлопцям. Завжди усміхнений і позитивний. Він був найдобрішим та найщирішим. Ми мали так багато спільних мрій та планів. До останнього вірив в Україну, в перемогу. Я завжди знала, що він ні за що не покине побратимів. А також він завжди йшов першим і брав на себе відповідальність за все. Останній його вихід теж був таким: він пішов вперед та прикрив собою побратимів. Ті встигли відступити, а мій чоловік, на жаль, ні…» – розповіла дружина загиблого Аліна.
Поховали Олексія на Алеї Слави Центрального кладовищі Чернівців.
Вдома на нього чекала дружина.
