Олександр був родом із села Сорочине Запорізької області. Навчався у технікумі, де здобув фах маляра-штукатура, лицювальника-плиточника. У мирному житті працював підсобником на будівництві, а потім пішов на військову службу. Обожнював футбол, дуже любив працювати руками. Мешкав у селищі Кушугум Запорізької області.
У 2019 році підписав контракт з 55-ю окремою артилерійською бригадою «Запорізька Січ». Із початком повномасштабної війни його перевели до 53-ої окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Був номером обслуги 1-го мотопіхотного відділення. Нагороджений медаллю «Незламним Героям російсько-української війни».
«Він був найкращою людиною, до останнього подиху відданий своїй присязі й Україні. Добрий, чуйний, гарний друг, душа компанії. А найголовніше – він був найкращим чоловіком у світі. Дуже любив свою родину та робив все для неї», – розповіла дружина Анна.
Поховали захисника на Алеї слави селища Кушугум.
В Олександра залишилися дружина, теща та інші рідні.
