Василь народився в селі Поліське Рівненської області. Навчався на лісника у Березнівському лісотехнічному фаховому коледжі, проте не завершив навчання та пішов на військову службу. У 2020 році одружився та переїхав до села Великий Олексин. У мирному житті працював будівельником.
З початком повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, чоловік став на захист Батьківщини від окупантів. Воював у лавах 46-ої окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Був головним сержантом роти.
За бойові досягнення Мельничук Василь Григорович нагороджений орденами «За мужність» ІІІ і ІІ ступенів, другим – посмертно.
«Найкращий чоловік, тато і син… частинка нашої душі», – написала дружина загиблого.
Поховали Героя в селі Малий Олексин на Рівненщині.
У Василя залишились мама Любов Віталіївка, брати Іван та Олександр, дружина Катерина і донька Жасмін.