Олександр народився в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Навчався в школі №41. Потім закінчив Гірничий технікум Криворізького технічного університету за спеціальністю «Підземна розробка корисних копалин». У цей час паралельно працював в управлінні служби безпеки Центрального гірничо-збагачувального комбінату. Виробничу практику проходив за фахом на Криворізькому залізорудному комбінаті – підземним гірником дільниці №12 шахти «Тернівська». Пізніше був учнем прохідника, гірничим майстром дільниці №46 «Тернівської». З 2009 року обіймав посаду машиніста електровоза дільниці №16 шахти «Криворізька». Потім його перевели на позицію підривника дільниці №16. У вільний час підробляв у таксі.
Під час повномасштабної війни чоловік став військовослужбовцем ЗСУ. Службу проходив у 25-ій окремій повітрянодесантній бригаді. Обіймав посаду стрільця-снайпера.
«Я дуже сильно кохала і кохаю свого чоловіка. Він дійсно був героєм, врятував багато побратимів. Я дуже ним пишаюсь», – зазначила Вікторія Гавловська.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали десантника на Алеї Героїв Центрального кладовища рідного міста.
В Олександра залишились мама, дружина, двоє синів, пасинок, брат, похресниця.
