Володимир народився у селі Кам'янка на Хмельниччині. Навчався у Рівненській академії патрульної поліції. Потім проходив строкову службу у військово-морських силах України у місті Севастополі. Після цього служив за контрактом у військовій частині на Хмельниччині. У 2015-2016 роках брав участь в АТО. У 2017 році вступив на факультет розвідки Військової академії ( м. Одеса). Після навчання приєднався до 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти ВМС ЗСУ. Був командиром другого взводу.
«Володимир проводив заняття для всієї роти, був інструктором системи «БАрС». Вчив стройовій, «саперці», як правильно переміщуватися в бойовій обстановці. Він завжди ходив на найважчі завдання. Було видно, що Гектор сам довго служив солдатом, тому дуже легко спілкувався з нами в бойовій обстановці. На рівних», – розповіла Ярина Чорногуз, посестра Володимира.
Гектор неодноразово брав участь у спільних розвідувальних операціях морської піхоти з ГУР. Зокрема, восени 2021 року командував снайперською операцією в районі села Лопаскине на Луганщині. У результаті чого було ліквідовано командира роти окупаційного підрозділу так званої ЛНР.
«Для мене брат – Герой з великої літери. Він віддав найцінніше, що у нього було, – своє життя. Він був тим, на кого всі рівнялися, з кого брали приклад. Сміливо рвався в кожен бій, завжди в усьому був перший, мужньо та до останнього боровся за нашу Батьківщину», – написала двоюрідна сестра Оксана Добринчук.
Тіло воїна довго перебувало на окупованій території. Повернути його вдалося лише у квітні 2024 року.
Володимира поховали у рідному селі.
У захисника залишилися батьки та брат.
Посмертно Герой нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня.
