Євгеній Петрович народився в місті Вітебськ, Білорусь. Коли йому виповнилося 4 роки, родина переїхала в Україну та оселилася в місті Біла Церква на Київщині. Там він зростав, навчався, мріяв про майбутнє, про щасливе та заможне життя. Спочатку навчався в Білоцерківської ЗОШ №12, пізніше перейшов до новозбудованої ЗОШ №20, а вже свідоцтво про закінчення базової середньої освіти отримав у ЗОШ №6. Потім вступив до професійно-технічного училища №6, де опановував професії каменяра та водія. У 1997-1999 роках пройшов строкову службу в ЗСУ. Мав високі показники в стройовій та бойовій підготовці, отримав звання сержанта. Демобілізувався та повернувся до вже рідної для нього Білої Церкви. Спочатку працював водієм маршрутного таксі, а потім – на меблевих підприємствах, де займався виготовленням та установкою меблів.
2004-го зустрів своє кохання та одружився. Наступного року у пари народився син, ще за два роки – донька. Євгеній був чудовим і турботливим чоловіком і батьком, він повністю забезпечував родину, в якій панували взаєморозуміння та затишок.
Але все обірвалося після 24 лютого 2022 року, коли росіяни розпочали повномасштабне вторгнення. 20 квітня 2022-го Євгеній знову одягнув військовий однострій та взяв до рук зброю, щоб захистити свою родину та рідну Україну від окупантів. Призваний за мобілізацією чоловік став командиром бойової машини 66-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Спочатку пройшов навчання в НВЦ «Десна», а потім на посаді командира танка воював на Донеччині та Луганщині.
Спочатку боронив Вугледар і Мар’їнку. З серпня по вересень 2022 року був прикомандирований до 68-ої окремої єгерської бригади. За професіоналізм, старанність, високу майстерність в оволодінні наявним озброєнням та технікою був нагороджений грамотою 68-ої окремої єгерської бригади. У жовтні повернуся до своєї 66-ї ОМБр та брав участь у боях за населені пункти: Греківка, Невське, воював поблизу Кремінної Луганської області.
«Женя не боявся ніякої роботи. Був працелюбним, урівноваженим, відповідальним, комунікабельним, надзвичайно доброзичливим, веселим, мав багато друзів, які цінували його за щирість, добре та відкрите серце», – написала дружина.
Поховали на Алеї Слави кладовищі «Сухий Яр» в Білій Церкві.
Вдома на нього чекали дружина Анна, син Максим і донька Дарія.
