Андрій народився у місті Дніпро. Закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту, здобув фах інженера управління перевезень на залізничному транспорті. Паралельно закінчив військову кафедру. Після випуску працював на залізниці в Запоріжжі. Був заступником начальника станції. Згодом переїхав до Бердянська та працював у порту. У вільний час писав вірші, любив рибалити. У 2019-2021 роках воював на території ООС на Донбасі.
Під час повномасштабної війни Андрій захищав Україну у лавах 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Був офіцером штабу. Брав участь в обороні Луганщини, де і загинув. Спочатку вважався зниклим безвісти, але згодом його смерть підтвердилась.
«Андрій був дуже доброю, поетичною та компанійською людиною, ніколи не вступав у сварки. Отримавши контузію та осколкове поранення ще під Волновахою, відмовився від госпіталізації та вирушив до побратимів зі словами: «Якщо всі будуть по госпіталях, хто ж буде ворога нищить?» Опинившись в оточенні, поранений, не в змозі пересуватися, на пропозицію рашиста здатися в полон – відкрив вогонь, тим прикривши відхід побратимів», – розповіла сестра офіцера Катерина.
Посмертно старший лейтенант Холодняков нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Андрія поховали місцеві у селі Микільське на Донеччині.
У захисника залишилися батьки, сестра і син.
