Олексій народився на Миколаївщині. Три роки служив у Чорноморському флоті, потім навчався в Кривоозерському ліцеї на водія. Після того – понад 20 років працював у школі техпрацівником та старшим кочегаром. У вільний час любив рибалити, їздити на машині, розгадувати кросворди, гратися з онуком.
У 2014-2015 роках він служив в АТО за мобілізацією. Нагороджений безліччю грамот, подяк, двома медалями учасника бойових дій та медаллю «Захисник вітчизни».
Побратими називали його Талібан та Алік. А під час призову 24 лютого 2022 року назвали Дядько. Він боронив Україну у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.
«Мій батько був дуже доброю, щирою, справедливою, турботливою, позитивною людиною. Він любив свою родину, проводити час усім разом, гратися, займатися з онуком. Тата любили і поважали рідні, знайомі, колеги. Він справжній герой, патріот, який з першого дня війни став на наш захист, та, на жаль, віддав найцінніше – своє життя. Нам його дуже не вистачає», – розповіла донька загиблого воїна Інна.
Олексій перепохований в селі Мала Мечетня Первомайського району Миколаївської області.
У Героя залишилися дружина, донька та онук.
