Сергій народився і жив у Харкові. Навчався на історичному факультеті Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Займався улюбленою справою – навчав дітей у школі протягом 11 років, отримав нагороду «Учитель року – 2020». Працював у Харківській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів №16 імені В.Г. Сергєєва та авторській школі Бойка.
На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, чоловік добровольцем вирушив на війну. Приєднався до лав 113-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Служив у розвідувальному відділенні 123-го батальйону. Боронив рідну Харківщину, а згодом і Донеччину – Бахмутський напрямок.
«Учні та весь педагогічний колектив поважали, цінували та щиро любили Сергія Анатолійовича. Адже він був справжнім вчителем від Бога. Сергій залишиться в нашій пам'яті як людина щира, відкрита, життєрадісна. Він мав багато планів у житті, надзвичайно любив своїх рідних, близьких, друзів і рідну землю… Сумна звістка про загибель Сергія невимовним болем і тугою відізвалася в серцях усіх, хто знав і любив його, для кого він був другом, товаришем, однокурсником, студентом, вчителем, побратимом. Неможливо навіть усвідомити розпач і горе його рідних», — зазначили у ХНПУ ім. Сковороди.
«Сергій був молодим, щирим, життєрадісним, готовим завжди прийти на допомогу, був людиною великої душі і відкритого серця… Ми втратили гідну людину, вчителя-професіонала, великого патріота, який є справжнім прикладом для всіх нас», – розповіла дівчина загиблого Анна Лавошник.
Поховали захисника на Алеї Слави 18-го кладовища у Харкові.
У Сергія залишилися мама, кохана дівчина, рідні, друзі, учні.
