Дмитро народився у місті Благовіщенське Кіровоградської області. Навчався у місцевій школі №1. Потім здобув фах водія крана автомобільного у Благовіщенському професійно-технічному училищі. Коли хлопцю було 18 років, він вирішив піти на військову службу за контрактом до ЗСУ. Брав участь в АТО на Донбасі. Згодом повернувся до цивільного життя.
З початком повномасштабного російського вторгнення Дмитро знову пішов на війну. Ніс службу у лавах Військово-морських Сил ЗСУ. Був бійцем 137-го окремого батальйону морської піхоти, що у складі 35-ї бригади.
«Діма для нас всіх був прикладом. Завжди був життєрадісним, добрим, щирим, мужнім, сміливим і як чоловік, і як батько, і як воїн для своєї України. Він прожив зовсім коротке, але свідоме життя справжнього чоловіка. Він є справжнім Героєм України та прикладом для нас всіх! На жаль, він не побачить перемогу України, заради якої так боровся! Без люблячого тата залишився наш маленький синочок, а я – без надійної підтримки та захисту», – розповіла дружина загиблого.
Поховали морпіха у рідному місті.
Вдома на Дмитра чекали мама Ірина, брат Олександр, дружина Аліна і син Даниїл.