Вадим народився у Києві. Закінчив столичний ліцей №100. Потім вступив до коледжу на спеціальність «Банківська справа», але не закінчив навчання. Щоб допомагати мамі, пішов працювати, влаштувався до компанії «Український папір». З 2003 року жив у селі Нові Петрівці під Києвом. Цікавився технікою, зокрема комп’ютерами. Завжди допомагав літнім сусідам: міг нарубати дров чи працювати на городі. Любив тварин, обожнював свою лайку Бімі.
Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до лав Збройних сил України. Пройшов військові навчання за кордоном, потім – у Львові. Потрапив на службу до 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Був оператором переносного ракетного комплексу «Корсар».
«Це був наш янгол, світла дитина, дуже добрий, нікому не відмовить у допомозі. Наша гордість. Він сам хотів захищати нашу Україну і робив це до останнього подиху», – розповіла тітка загиблого.
Поховали військовослужбовця на у Нових Петрівцях на Київщині.
У Вадима залишилися мама, тітка, двоюрідна сестра і собака Бімі, який досі чекає на свого господаря.
