Олексій народився у місті Запоріжжя. З 9 років займався боксом, у 21 перейшов на тайський бокс. Здобував медалі й кубки на внутрішніх і міжнародних змаганнях. Чемпіон світу з тайського боксу, чемпіон України з кікбоксингу і тайського боксу. Був представником фанатського руху «Rude Boys», який підтримував запорізький футбольний клуб «Металург». Брав участь у всіх довколафутбольних подіях.
У 2014 року, коли почалася російсько-українська війна, Олексій добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання у Новоград-Волинському. Служив у 54-ій окремій механізованій бригаді. Наприкінці вересня 2015 року демобілізувався, але за тиждень вступив до лав Окремого загону спеціального призначення «Азов». Обіймав посаду снайпера-розвідника. Під час служби познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тамарою.
«Мужній воїн виявився доволі сором’язливим. Постійно ставив вподобайки під моїми постами, але не наважувався написати. Я вирішила зробити це першою. Ми почали спілкуватися і я дуже швидко закохалася. Буквально через тиждень пакувала йому посилки, а через місяць поїхала на зустріч із Олексієм у Бердянськ», – розповідає дружина Тамара.
Невдовзі Олексій зробив коханій пропозицію – у Карпатах, на вершині гори Писаний Камінь. Весілля відсвяткували на Хортиці за старовинним українським обрядом. Вінчав пару рідновірський волхв, молодята були вбрані у традиційний одяг. Сорочку Олексієві Тамара вишила сама.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олексій разом із побратимами захищав Маріуполь.
«Востаннє розмовляли 21 березня. Після звістки про смерть Олексія я попросила не дзвонити і не писати. Мені потрібен був час, щоб прийти до тями. Коли вже трохи оговталась, то дитину завалили подарунками, передачками. Намагалися в будь-який спосіб допомогти. Дуже багато людей нас підтримувало. Огорнули любов’ю, теплом і увагою. Я скільки буду жити, буду дякувати Богу за всіх цих людей», – ділиться Тамара Яніна.
Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
В Олексія залишилися дружина і син.
