Сергій народився в місті Кременець Тернопільської області. Жив у селі Білокриниця. Закінчив 9 класів місцевої школи. Потім вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу. Після його закінчення здобув вищу освіту в Національному лісотехнічному університеті України. Все життя разом із батьком працював на будівництві. Багато інфраструктури в місті Кременець зроблено його руками та силами.
Під час повномасштабної війни Сергій став на захист рідної країни. Воював у лавах 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ ЗСУ. Спочатку був інструктором. Потім боронив Бахмут. Згодом був переведений у Запорізьку область. Його допитливість, розум та вміння оперативно аналізувати ситуацію робили його незамінним учасником команди. Він проявив себе як відважний та мужній воїн, вірний побратим і друг. Усі побратими любили та поважали Сергія, вважали його своїм братом, говорили за нього лише хороше. Він мав 2 контузії, але до останнього боронив честь та свободу держави. Обіймав посаду командира розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти.
«Сергій був неймовірною людиною. Добрий, щирий, відважний, розумний, життєрадісний, справедливий – він мав усі тільки хороші якості. Між мною та братом було 12 років різниці – він був для мене як батько та друг. Завжди підтримає, дасть пораду, допоможе, відверто поговорить про все. Коли його не стало, то наче хтось відломив шматочок серця. Цей біль втрати ніколи не мине, памʼять про нашого Сергія ніколи не згасне. Тепер йому назавжди 34… Він віддав найцінніше, що в нього було – своє молоде життя. За нашу волю, за мир, за незалежність, за майбутнє всієї України він заплатив гірку ціну», – написала сестра Світлана.
Посмертно захисник був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також йому присвоєно звання «Почесний громадянин Кременеччини».
Сергія поховали в селі Білокриниця на Тернопільщині.
У нього залишилися батьки, дві сестри та дружина.
