Віталій народився в місті Павлоград Дніпропетровської області. У 1995 році закінчив Павлоградський машинобудівний технікум, у 2000-му – Дніпропетровську державну гірничу академію. Працював підземним гірничим майстром на шахті «Павлоградська». Згодом відкрив приватну справу у сфері будівництва, яку вів до повномасштабного вторгнення. Любив подорожі, природу, музику. Вивчав історію України.
З початком повномасштабної війни чоловік взяв до рук зброю та вирушив захищати свою країну від окупантів. Воював у лавах 128-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був стрільцем-водієм 234-го батальйону.
«Віталій був справжнім патріотом нашої країни. Він був доброю і чуйною людиною. Завжди з доброю, теплою посмішкою. Був гарним сином, братом, чоловіком та батьком. З першого дня повномасштабного вторгнення пішов добровольцем. Бойовий шлях Віталія був не довгим, але насиченим. Йому довелось пережити шалені обстріли, оточення, складні бойові завдання, контузії... Але він був і залишився вірним патріотом України», – розповіла його мама Ганна.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Віталія на Алеї Слави цвинтаря рідного міста.
У нього залишились мама, сестра, дружина та двоє синів.
