Микола народився в селі Риботин Чернігівської області. У 2009 році закінчив місцеву школу. Пройшов строкову військову службу. Згодом працював будівельником. Захоплювався спортом, особливо футболом і волейболом. Любив риболовлю. У 2014-2015 роках брав участь в АТО на Донбасі.
З початком повномасштабної війни Микола повернувся до ЗСУ та знову взяв до рук зброю. Служив у 13-му батальйоні 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Спочатку був командиром відділення-командиром бойової машини, а з вересня 2022 року обіймав посаду головного сержанта взводу. Разом із побратимами боронив Донеччину, а саме: :Бахмут, Соледар, Покровське.
«Микола був дуже доброю та хорошою людиною. На нього завжди можна було покластися та всім поділитися. За ним я була наче за кам’яною стіною. Для мене він був найкращим другом і чоловіком. Його побратими зазначили, що він був справжнім воїном, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. Гідно та віддано виконував поставлені завдання для захисту Батьківщини і віддав своє життя за Україну. Мав багато планів, яких, на жаль, не встиг втілити в життя. Його постійні фрази: «Хто, якщо не я?» та «Все буде добре!». Рішучий, мужній і сміливий воїн, найкращий чоловік, вірний друг і брат. Дуже любив свою Батьківщину. Хотів захистити свою сім'ю і не міг стояти осторонь», – написала дружина загиблого Марина.
Поховали бійця у рідному селі.
У Миколи залишилися дружина, сестри і брати.
