Олександр народився в селі Крутеньке Дніпропетровської області. Закінчив Чумаківську загальноосвітню школу. Захоплювався технікою, дуже любив мотоцикли. У 2015-2018 роках брав участь в АТО на Донбасі. Воював у складі 17-ї танкової бригади ЗСУ. Згодом повернувся додому, займався сільським господарством.
У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Олександр знову став на захист рідної країни. Приєднався до лав 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Брав участь в обороні Харківської області.
14 квітня 2022-го він востаннє виходив на зв’язок із батьками. А з 19 квітня вважався безвісти зниклим. Рідні чекали новин, вірили у краще та сподівалися ще побачити свого Сашу. Однак у грудні найгірші очікування справдилися – його загибель підтвердили. Поховали захисника у рідному селі.
«Мій єдиний братик був добрим, старанним і сумлінним, готовим першим прийти на допомогу. Він був для мене найбільшою опорою в житті, найкращим порадником, найгарнішим дядечком моїм діткам. Надзвичайно добрий, люблячий, єдиний син для батьків, який був їхньою підтримкою й опорою», – розповіла сестра загиблого Світлана.
В Олександра залишилися батьки та дві сестри.
