Олександр Анатолійович народився в Дніпрі. З дитинства жив у місті Нікополі рідної області. Там закінчив школу №5. Упродовж 13 років працював пресувальником дільниці термічної обробки труб ТПЦ-7 на ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб». Колеги пам’ятають його як відповідального співробітника та гарного наставника для молодих спеціалістів. Захоплювався нумізматикою.
У 2014 році чоловік брав участь в АТО на Донеччині. Оскільки мав бойовий досвід, то знову приєднався до Збройних Сил України у перший день повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022 року. Він прагнув захистити від війни своїх рідних, близьких і країну, яку так сильно любив. Службу проходив у лавах 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Обіймав посаду старшого навідника мінометного взводу роти вогневої підтримки. Разом із побратимами воював на Харківщині й Донеччині.
«Вічно пам’ятатиму його. Він вічно буде зі мною, допоки б’ється моє серце», – написала мама полеглого бійця Галина Іванівна.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Похований Герой на Алеї Слави цвинтаря в місті Нікополі.
Вдома на Олександра чекали мама, син, близькі та друзі.
