Богдан народився у місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Закінчив Новомосковське професійно-технічне училище, здобув фах газоелектрозварювальника. Мріяв стати кінологом, оскільки дуже любив тварин. Працював кладовщиком і старшим зміни в компаній з виробництва пластикових вікон. Планував одружитися та створити щасливу сімʼю після закінчення війни.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до складу Десантно-штурмових військ ЗСУ, щоб воювати за рідну країну. Служив у 79-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Обіймав посаду старшого розвідника-гранатометника.
«Бодя був дуже щирою і чуйною людиною. Мав дуже багато планів на життя, спочатку ця клята війна «відклала» ці плани, а потім і взагалі забрала можливість їх реалізувати… Він був дуже життєрадісним, завжди посміхався, любив жартувати. Навіть будучи на війні, він говорив, що все добре, аби ми не хвилювались. Царство небесне, коханий. Я ніколи тебе не забуду. Навіки у моєму серці. Навіки в строю», – написала дівчина загиблого Лілія.
«Такі друзі даються лише раз в житті. Друг зі сталевим характером. Богдан ніколи не стояв осторонь проблем, як і не залишився осторонь, коли клята росія напала на нашу країну. Добрішої і кращої людини варто ще пошукати. Навіки в строю, друже», – додав його товариш Євген.
Поховали воїна у рідному місті.
У Богдана залишилися мама, брат, сестра, дівчина, інші рідні та друзі.
