Вадим народився в місті Самарканд в Узбекистані. Після смерті батька сім’я переїхала в Україну. Здобув середню освіту. Строкову військову службу проходив на атомному підводному човні. Демобілізувався у званні старшини. У мирному житті Вадим працював водієм. Особливо полюбляв роботу з різною технікою, зокрема, тракторами.
З 2014 року тричі був мобілізований до лав Збройних Сил України. Пройшов Дебальцівський котел. У 2018-му підписав контракт із ЗСУ. До демобілізації служив у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді.
За два дні до повномасштабного вторгнення Вадима викликали до військкомату, вручили повістку і наказали чекати дзвінка. Вранці 24 лютого 2022 року його мобілізували до ЗСУ.
«Вадим був справжнім батьком. Ми ростили двох синів. Він їх палко любив, передавав їм свої знання та вміння, привчив до улюбленої справи на дозвіллі – риболовлі. Він був людина слова, людина діла…», – розповіла дружина Ольга.
Поховали Вадима в селі Бобрик на Чернігівщині.
У нього залишилася дружина і двоє дітей.
