Дмитро Фіалка народився у Львові. З дитинства захоплювався футболом. У 15 років за програмою репатріації виїхав до Ізраїлю. Закінчив там школу, відслужив у армії й отримав громадянство. Став тренером юнацької команди «Маккабі» у місті Беер-Шева. Під його керівництвом клуб потрапив у вищий юнацький дивізіон.
У 2014-му Дмитро повернувся до Львова доглядати за хворою бабусею. Наступного року чоловік познайомився із Євою, яка стала його дружиною. У подружжя народилося двоє дітей. Дмитро дуже любив доньку та сина, постійно з ними проводив час. Родині подобалося подорожувати, вони часто їздили на море в Очаків.
У Львові Дмитро працював тренером дитячої футбольної команди «Локомотив». Згодом перейшов у ФК «Львів». В останньому кубку України команда під його керівництвом обіграла київське «Динамо» і потрапила до фіналу. Але почалася велика війна.
Після початку повномасштабного російського вторгнення Дмитро вступив у підрозділ Добровольчого українського корпусу. Був інструктором і командиром взводу. Пізніше підписав контракт із ЗСУ. Воював у складі Інтернаціонального легіону Сил територіальної оборони.
«Він вирішив іти на війну ще перед повномасштабним нападом. Все тому, що дуже любив Україну. І готовий був зробити заради неї все. Коли був на фронті, жодного разу не нарікав. Був дуже спокійний, розповідав, що стріляють, що йдуть бої, що є загиблі. Але ніколи, жодного разу не казав, що втомився, що хоче додому. Він був впевнений у правильності своїх дій. Знав, що воює за свою державу і своїх дітей», – сказала дружина Єва.
Дмитра Фіалку поховали на Янівському цвинтарі у Львові 21 жовтня 2022-го.
У нього залишилася дружина і двоє дітей: донька народилася в 2016 році, син – у 2018-му.
