Олексій народився в селищі Лугини Житомирської області. Жив на Київщині, в селі Щасливе. Закінчив Житомирський національний університет за спеціальністю «Екологія і право». Заочно навчався у Житомирському державному університеті імені І.Франка за спеціальністю «Фізичне виховання та спорт». Декілька років працював вчителем фізичного виховання в літніх таборах. Любив риболовлю, велосипеди і мотоцикли, малював портрети в стилі поп-арт, шив вироби із шкіри на замовлення. Останнім часом працював митним брокером у фармацевтичній компанії ТОВ «СанаКліс».
Під час повномасштабного вторгнення чоловік пішов на фронт, щоб захищати свою Батьківщину і дім від ворогів. Воював у лавах 46-ої окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ. Був навідником розвідувального відділення розвідувального взводу.
«Мій єдиний син Олексій був товариський і життєрадісний. Болісно реагував на несправедливість. Був сміливим і рішучим, не пасував перед небезпекою. Приклад стійкості та вірності своїм принципам. З гаслом «Якщо не я, то хто», пішов добровольцем захищати свою Батьківщину. Міг би жити й жити. Ще стільки залишилося нереалізованих планів», – розповіла мама полеглого воїна.
Посмертно десантника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Олексія в рідному селищі Лугини.
У захисника залишились мама Наталія та батько Анатолій.
