Костянтин народився в місті Києві. У Київському національному університеті технологій та дизайну навчався за спеціальністю «менеджмент». Працював баристою в кав’ярні. Дуже любив свою країну і завжди мріяв, щоб Україна була вільною та незалежною. Займався тайським боксом. Плів браслети з паракорду, вчився грати на гітарі.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік без роздумів став на захист України від російських окупантів. Костянтин приєднався до лав добровольців і вирушив на фронт. Служив у мінометному взводі роти «Гонор» батальйону «Да Вінчі», що в складі 67-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Обіймав посаду командира взводу-старшого офіцера 1-го мінометного взводу мінометної батареї.
«Мій син хотів жити у вільній Україні», – написала мати Оксана Леонідівна.
«Костя був дуже добрим та відкритим хлопцем, з великим серцем та чистою душею. Доброволець. Він знайшов свою зграю «вовків» (Вовки Да Вінчі) і був з ними до останнього дня. Вірив у перемогу. Не словом, а ділом доводив свою життєву позицію, брав активну участь у Революції Гідності», – розповіла двоюрідна сестра Ольга Кузьменко.
Костянтина Фощанка нагородили медаллю «Честь. Слава. Держава».
Поховали захисника в селі Острійки на Київщині.
У Костянтина залишилися батьки, брат, інші рідні, друзі та побратими.
