Руслан народився в селі Губиниха Дніпропетровської області. Закінчив Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Працював слідчим в місті Дніпро. У вільний час займався футболом. Одружився, виховував двох доньок. Завжди піклувався про родину.
Саме тому з початком повномасштабної війни Руслан без вагань пішов на фронт. Прагнув вигнати окупантів з рідних земель, щоб його сім’я була в безпеці і жила у вільній країні. Чоловік служив у 234-му батальйоні 128-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був командиром відділення. Мужньо йшов у бій, ведучи за собою побратимів.
«Ця людина була всім для нас: найкращим чоловіком і батьком від Бога. Сім'я для нього була на першому місці, обожнював донечок. Він був чуйним, справедливим батьком і чоловіком. Руслан був найкращим в усьому. Справжній патріот. Коли почалася повномасштабна війна, Руслан з перших днів пішов добровольцем», – розповіла дружина загиблого Вікторія.
Поховали Героя на Краснопільському кладовищі у Дніпрі.
Вдома на Руслана чекали дружина та дві доньки, яким на момент загибелі тата було по 4 роки.
