Антон народився у Харкові. Закінчив національний економічний університет імені Семена Кузнеця за спеціальністю «Економіка підприємства». Антон мав багато друзів і мріяв жити біля моря. У 2019 році чоловік здійснив це бажання, переїхавши до Одеси. Став інструктором з каякінгу та допомагав людям відкрити для себе цей вид спорту. А ще Антон захоплювався швидкою їздою на авто та мотоциклі. 

6 березня 2022 року чоловік долучився до лав захисників із в/ч А7051. Спочатку був водієм-стрільцем, згодом став бойовим медиком. 22 квітня 2022 року Антона призначили старшим командиром штурмової групи. У серпні він долучився до формування спецпризначення у складі ДШВ ЗСУ 78-го окремого десантно-штурмового полку «Герць».

Антона поважали і побратими, і командири. Він йшов на завдання першим, а повертався останнім. Чоловік виносив на собі поранених бійців – ніколи не залишав побратимів. Він був сильним і хоробрим. 

«Я безмежно вдячна своєму рідному дядьку за все, що він зробив для мене та для усіх громадян України. Він справжній Герой. Він мав добре серце та хороше почуття гумору. Після його загибелі життя не буде таким, як раніше у всієї нашої родини. Він назавжди в наших серцях залишився люблячим чоловіком, сином, братом, вірним другом, сміливим і мужнім захисником», – написала племінниця Лілія Пенцак.

За гідну службу Антона Колесник-Кравченка нагородили відзнакою Президента України «За оборону України», а посмертно – відзнакою Міністра оборони України «Лицарський хрест» і орденом «За мужність» III ступеня.

«Кай одразу проявив себе як хоробрий, потужний Воїн, з великою жагою до навчання та роботи. Коли він тільки прийшов, підрозділ готувався до однієї серйозної операції. Його не планували залучати, але він дуже прагнув взяти участь, щоб бути з побратимами. Був дуже комунікабельним, тому легко знаходив з усіма спільну мову та одразу завоював повагу в колективі. Він ніколи не здавав назад, а навпаки рвався у бій. За весь цей час він встиг взяти участь у кожній операції, до якої залучався підрозділ. Ось таким Воїном він був. Особливо він шанував бойове братерство. Завжди піклувався про всіх, хто йшов з ним плечем до плеча», – поділився спогадами  побратим.

Поховали захисника на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18 (18 квартал 8 ряд 23 місце).