Вячеслав народився 10 лютого 1995 року в селі Ясенове Друге Любашівського району Одещини, жив у обласному центрі. Після строкової служби, на початку 2016-го, підписав контракт зі 137-м окремим батальйоном морської піхоти, що в складі 35-ї окремої бригади морської піхоти. Брав участь у міжнародних навчаннях «Сі Бриз-2016». Закінчив повний курс за програмою підготовки командирів відділень базового рівня у в/ч А3163. Того ж року склав присягу морського піхотинця.
За кілька місяців до нього приєднався старший брат Владислав, пізніше – їхній батько Василь Сергійович. Також до війська пішли двоє їхніх дядьків Олександр Дяченко та Вячеслав Аведенко.
Восени 2021-го у Вячеслава закінчився контракт. Тоді він навчався на останньому курсі Одеської державної академії технічного регулювання та якості. Але в перші дні повномасштабного вторгнення SWAT повернувся у рідний батальйон. Боронив Одещину та Миколаївщину. Брав участь у штурмі біля Білозірки та Первомайського.
«Наша перша зустріч відбулася у 2016 році, – написав командир Олесь Середович. – Батальйон відправився в Донецьку область на бойове завдання. На бойових виїздах Слава завжди був зі мною. Я знав, що можу на нього покластися, він ніколи не підведе. Він завжди навчався, радився, підтримував у будь-якій ситуації. Він не боявся, сміливо дивився в очі ворогу, був патріотом своєї країни. Здобув великий бойовий досвід. За всі роки служби мав бездоганний послужний список.
Восени 2021 року контракт закінчився. Слава хотів зробити операцію на очах, адже зір погіршився за час служби. Її запланували на 28 лютого 2022 року, бо в квітні, після реабілітації, він знову планував підписати контракт. Та вже в перші дні повномасштабного вторгнення він повернувся у стрій. Мужньо захищав свою країну. Вище за все цінував вірність Вітчизні, дружбу з побратимами та любов у сім'ї. Боровся за торжество добра і справедливості».
«Через 4 місяці після ракетного удару по казармі у Вячеслава народився син, якого він дуже чекав і про якого мріяв. 16 березня, коли Вячеслав востаннє був удома, він дізнався, що точно буде хлопчик. І того ж дня два йому ім'я», – написала мати захисника Ліна Анатоліївна.
Оборонця нагородили медалями «За участь в антитерористичній операції», «За жертовність та любов до України», нагрудним знаком «Ветеран війни». Посмертно його відзначили медаллю «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали воїна в селі Великий Дальник Одеської області.
У нього залишилися син Вячеслав, брат Владислав з дружиною Валентиною, сестра Софія, батьки Василь Сергійович і Ліна Анатоліївна, племінниці Марія та Даринка.
