Олексій народився в селі Заміське Харківської області. Закінчив 11 класів місцевої школи. Потім навчався у Харківському професійному ліцеї залізничного транспорту, де отримав спеціальність провідника пасажирського вагона. Після закінчення навчання пройшов строкову службу у НТЦ «Десна» на посаді електрика-оператора вогневого містечка засобів ППО. Демобілізувався та повернувся до Харкова. Працював завідувачем складу в приватного підприємця.
З початком повномасштабного вторгнення, 5 березня 2022 року, чоловік добровільно мобілізувався до лав 113-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Обіймав посаду електрика відділення електрозабезпечення інформаційно-телекомунікаційного вузла. Сумлінно виконував усі поставлені завдання. Ризикуючи життям, брав участь в організації безперервного зв'язку між підрозділами батальйону в Золочеві, під Бахмутом та Кремінною.
«У пам'яті Олексій залишиться доброю, світлою людиною, справжнім і справедливим чоловіком, люблячим сином і братом, найкращим другом. Зі слів побратимів, Олексій мав усі якості мужнього воїна, не раз зазирав смерті в очі. Завжди був на позитиві та підіймав всім настрій навіть у найскладніших ситуаціях», – розповіла сестра загиблого Людмила Черняк.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали військового у рідному селі.
В Олексія залишилися батьки, дві сестри та брат. Ще один старший брат, Володимир, загинув у бою з окупантами 20 березня 2022 року.
