Олександр народився і жив у Запоріжжі. Закінчив Запорізький національний технічний університет, де здобув спеціальність технолога машинобудування. Працював менеджером ділянки проблемного вантажу терміналу компанії «Нова Пошта».
На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, чоловік пішов добровольцем до військкомату. Але його кандидатуру було відхилено через відсутність армійського досвіду. Та все ж таки він домігся свого, і 19 квітня 2022 року поповнив лави Збройних Сил України. Проходив службу в 53-ій окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Обійняв посаду гранатометника і вирушив на передову. 10 місяців боронив Донеччину.
«Олександр був для мене як брат. Ми завжди думали, що будемо разом до кінця. Таких людей я не зустрічав за все своє життя», – розповів його побратим Максим.
«Ми не знаємо, як жити далі, бо він був для нас опорою і підтримкою в усьому», – зазначили рідні.
Поховали воїна на Осипенківському цвинтарі у Запоріжжі.
Вдома на Олександра чекали мама, дружина, донька і син.
