Іван народився у селі Любиковичі на Рівненщині. Після закінчення місцевої школи навчався у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди за спеціальністю «Географія». Працював на деревообробному комбінаті у місті Дубровиця. Їздив на заробітки в Польщу.
У серпні 2020 року підписав контракт із ЗСУ. Воював у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Під час військових зборів на Львівщині познайомився з майбутньою дружиною, військовою фельдшеркою Олександрою. Вони одружилися у 2021 році.
«Ніхто про нього в селі не скаже поганого слова, адже Іван був добрий. З ним неможливо було посваритися. Для мене він був найкращим», – розповіла мама Галина Коваль.
«Ваня міг знайти вихід із будь-якої ситуації. Був спокійний і веселий. Побратими розповідали, що у важких ситуаціях він розряджав обстановку, міг розсмішити будь-кого. Любив тварин. На фронті всюди з собою возив кота, якого назвав Симон Петлюра. Любив читати, гарно малював, вдома є багато його робіт. Почав робити шахи з дерева. Встиг виточити чотири фігури. Так і не завершив, бо пішов служити», – поділилася сестра Любов.
Іван мріяв навчатися у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Хотів перевестися у частину, де служить дружина. Планував придбати будинок.
Військовий посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Його іменем назвали вулицю в рідному селі. У школі планують відкрити меморіальну дошку на його честь..
В Івана залишилися батьки, сестра, дружина та син, який народився влітку 2022 року.
