Сергій народився в селі Севрюки Хмельницької області. Закінчив місцеву школу. Мріяв стати поліцейським або стоматологом. Але майже відразу після строкової служби пішов працювати на будівництво. Займався стяжкою підлоги. Сергія цінували за вправність та відданість справі.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Сергій, не роздумуючи, став на захист України. Служив у 11-му прикордонному загоні «Форпост». Був кулеметником. Боронив Київщину, Донеччину й Харківщину.
«Сергій був дуже добрий, відданий своїй справі. Був вірним другом, люблячим татом і чоловіком. Мав велику мрію – своє власне житло. Він хотів жити. Страшенно любив свою донечку, яка на нього дуже схожа. Мав надзвичайно сильний звʼязок із Софійкою, яка памʼятає кожну відпустку тата та всі його слова», – поділилася цивільна дружина Уляна.
«Він пройшов бої у Волновасі, Новомихайлівці, Мар’їнці, Красногорівці. Сергій був справжнім чоловіком. Воїном з великої літери. Він сотні разів виходив на бойові позиції. В саме пекло. Завжди йшов першим і ніколи нічого не боявся. Ми його запам'ятаємо як людину, яка нас усіх підтримувала», – поділилися бойові побратими.
Сергія поховали у місті Хмельницькому на Алеї Слави.
У прикордонника залишились батьки, дружина, донька та сестра.
