Глеб народився у містечку Кролевець на Сумщині. З дитинства був дуже цілеспрямованим, самостійним, ніколи не відмовляв у допомозі іншим.
Закінчивши 9 класів школи, вступив до Київського електромеханічного фахового коледжу. Вчився на машиніста. Мріяв керувати потягами. Та на третьому курсі забрав документи з коледжу, бо розчарувався в якості підготовки фахівців. Вирішив піти на строкову службу.
У листопаді 2021 року Глеб став рекрутом в/ч 3057 Національної гвардії України, яка базувалася в Маріуполі. 20 лютого 2022-го хлопець отримав посаду майстра з ремонту обладнання. А вже за чотири дні почалася повномасштабна війна.
Доки в Маріуполі був зв'язок, батьки тримали контакт із сином. Той розповідав, що в перші дні буквально валився з ніг від роботи. Захисник ледь не цілодобово займався завантаженням військового забезпечення. А коли місто почали оточувати, Глеб перемістився на «Азовсталь». Там продовжував виконувати бойові завдання.
«Син був дуже цілеспрямованим і самостійним. З 13 років постійно шукав підробіток, грошей у батьків брати не хотів. Міг вдень вчитися, а вночі працювати – усе, аби досягнути своєї цілі. Глеб самостійно заробив на своє перше авто. Самостійно вступив на навчання у Києві. Так було в усьому», – говорить мама захисника Оксана Кощеєва.
У захисника залишилися батьки і старша сестра.
24 травня 2022 року Глеба Кощеєва посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Батьки воїна взяли активну участь в облаштуванні «Алеї пам'яті та надії» у рідному місті захисника, назву якої запропонувала сім'я Кощеєвих. А на роковини загибелі Глеба його рідні висадили на Алеї ялівці та встановили меморіальну табличку з іменем захисника. Одна з вулиць у місті Кролевець відтепер має ім'я Глеба Кощеєва.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
