Євгеній народився у селі Крупове Рівненської області. У 2008 році його родина переїхала в місто Кагарлик на Київщині. Виховувала Євгенія лише мама. Для сестри і брата, за словами рідних, він був прикладом, підтримкою й опорою.
Хлопець закінчив Ржищівський професійний ліцей. Працював будівельником. Згодом став водієм таксі. Планував одружитися з коханою дівчиною.
З початком повномасштабного вторгнення Євгеній, не вагаючись, пішов до військкомату. Там йому сказали зачекати. А вже 3 березня його мобілізували. Євгеній захищав Батьківщину у складі 27-ої реактивної артилерійської бригади імені кошового отамана Петра Калнишевського. Був стрільцем. Спочатку його підрозділ дислокувався на Донеччині, а потім військових перекинули на Луганщину. Євгеній брав участь у запеклих боях, відбиваючи наступ російських окупантів на Східному напрямку.
«Він був людиною, яка ніколи не кине в біді. Так сталося, що Женя загинув. Але думки про нього будуть надихати нас на подальшу боротьбу з ворогом», – зазначив товариш загиблого Роман Дідик.
«Він був дуже життєрадісний, завжди усіх підтримував, у будь-який час міг прийти на допомогу. Душа компанії. Дуже любив дітей, хоча своїх рідних ще не мав. В брата залишилася дівчина, з якою він планував майбутнє. Але доля вирішила по-іншому. Женя ніколи не жалів, що пішов воювати, бо захищав наше майбутнє», – поділилася сестра воїна Вероніка.
В Євгенія залишилися мама, сестра, брат і наречена.
