Павло народився в селі Бажани Львівської області, але виріс в селі Соколівка. В дитинстві займався легкою атлетикою, а ще співав на шкільних заходах. У 2017 році закінчив Соколівську школу імені Володимира Кальби. Захоплювався автомобілями, тож у 18 років отримав водійське посвідчення.
Коли померла мама, хлопця забрав до себе старший брат Назар, який жив у Львові. Замість того, щоб навчатися далі, Павлу довелося працювати. Працював на атракціонах, їздив із ними по області. Пізніше продавав колеса та диски у львівській фірмі. А згодом став експедитором у компанії «Нова Пошта».
У серпні 2020 року Павла призвали на строкову військову службу до ЗСУ. У жовтні хлопець підписав контракт і залишився в армії. З початком повномасштабного вторгнення в складі свого протитанкового підрозділу Павло брав участь у боях під Києвом, а після відступу російських військ перелокувався на оборонні позиції в Сумську область.
Восени 2022 року Павло пройшов у Старичах на Львівщині фахову підготовку оператора ПТРК та водія БРДМ-2 (БТР). Потім вирушив на фронт стрільцем-снайпером у лавах механізованого батальйону 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго.
«Павло був веселим і компанійським хлопцем. З ним важко було говорити серйозно, все завершувалося сміхом. Ми багато часу проводили разом, їздили в Карпати. Були всюди: від Яремча до Косина. Ходили в гори, каталися на квадроциклах, збирали гриби. На вихідні їздили до батька в село: допомагали, смажили шашлики, ходили на риболовлю», – поділився спогадами брат Назар.
«Він був надзвичайно доброю, щирою, завжди усміхненою та життєрадісною людиною», – додала племінниця Анастасія.
Поховали Павла в селі Соколівка на Львівщині.
Із найближчих у нього залишилися батько та брат.
