Сергій народився в селі Петрушівка Чернігівської області. Навчався в Горобіївській восьмирічній школі. У 1989 році здобув фах тракториста у Сокиринському професійно-технічному училищі №36. Пройшов строкову військову службу. Потім працював у колгоспі селища Парафіївка. Згодом переїхав до міста Вишгород на Київщині, де і провів решту життя. Працював у супермаркеті АТБ: спочатку був охоронником, потім став начальником охорони.
З початком повномасштабної війни Сергій пішов до військкомату, щоб стати на захист Батьківщини. Після навчання служив на посаді номера обслуги у 66-й окремій механізованій бригаді ЗСУ.
«З початком повномасштабного вторгнення вирішив іти захищати свою державу попри вмовляння рідних. Попросив свою маму вислати військовий квиток, з ним вирушив до військкомату записуватися в добровольці. Мій дядя мужньо та героїчно захищав державу, все говорив, заспокоюючи нас, що ми ще будемо ним пишатися як Героєм. Казав, скоро буде перемога і вона за нами! І ми пишаємося його мужністю, та, на жаль, тільки вже його не повернути… Слава Україні! Героям Слава! Вічна пам'ять загиблим воїнам України», – зазначила племінниця загиблого Ірина.
«Сергій Михайлович був надзвичайно мужнім бійцем і це він доводив неодноразово. Була ситуація, коли всі відходили з позиції, а він самостійно утримував лінію оборони. Завжди сумлінно виконував накази, просто не знав страху», – розповів командир Сергія.
Поховали воїна у селищі Парафіївка на Чернігівщині.
У Сергія залишилися мама, дружина, діти, онуки, сестра, племінники. Син його дружини Сергій Бородавко, якого чоловік всиновив та виховував як рідного, також загинув на війні у 2023 році під Бахмутом.
