Вячеслав народився у селі Слобода-Шаргородська Вінницької області. Навчався у місцевій школі. Після закінчення 9 класу вступив до Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища, де навчався на повара. У 2013 році почав навчатися у духовній семінарії Ордену Братів Менших Францисканців. Через 3 роки вирішив залишити семінарію. У вільний час любив грати на гітарі.
У січні 2017 року поїхав до Києва на підготовку до вступу в лави полку «Азов». У квітні підписав контракт на службу. У 2019-му брав участь в ООС, був у боях на Світлодарський Дузі, отримав два поранення та після лікування повернувся в стрій.
Служив і надалі в полку «Азов» вже в Маріуполі. Там одружився та продовжив контракт. Вступив на спеціальність «Психологія» Маріупольського державного університету.
Під час повномасштабного вторгнення Маус у складі окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України обороняв Маріуполь, де були одні з найзапекліших боїв.
«Мій чоловік врятував мені життя, домовився та допоміг мені з собакою та ще двом дівчинам побратимів (в однієї була маленька донечка) виїхати з Маріуполя. Ми зустрілись у напрямку до Запоріжжя, їхали однією дорогою. Скинули один одному маячки в Телеграмі і бачили, як вони наближаються один до одного. Він їхав в напівоточений Маріуполь з побратимами, вертаючись з навчань. Наші автобус і машина розминулись. Це була наша остання так би мовити зустріч», – розповіла дружина захисника Поліна.
Посмертно молодший сержант Кушнір нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв у місті Шаргород Вінницької області.
У Вячеслава залишилися мама, дві сестри, троє братів і дружина.
