Дмитро народився у Полтаві. У 2000 році разом із родиною переїхав до села Федунка тієї ж області. Навчався у Федунківській та Яреськівській школах. Потім здобув фах електромонтера низьковольтних дротів у Полтавському професійно-технічному училищі. Пройшов строкову військову службу. Після демобілізації повернувся до Федунки та працював у різних галузях, зокрема, на будівництві.
З початком повномасштабної війни Дмитро приєднався до складу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Був водієм-санітаром. Брав участь в обороні Харківської області. Потім їх підрозділ вирушив на Донеччину.
Мав золоті руки, згадують односельці. А ще був товариським, легким у спілкуванні, тому у нього було багато друзів і знайомих.
«22 березня 2022 року став на захист Батьківщини. У коротких відрядженнях-перепочинках турбувався про своїх побратимів, намагався доправити на фронт найнеобхідніше. Знав, що може врятувати хлопцям життя. І робив це. Лише своє не зміг спасти…», – написали в Шишацькій громаді.
«Дмитро був з ти, хто не боявся під обстрілами вивозити хлопців. Я, як військовий, запевняю, що це важка праця. Він завжди був добрим, чуйним, хоробрим. Любив тварин, допомагав усім», – розповів племінник загиблого Максим.
Поховали військовослужбовця у селі Федунка.
У Дмитра залишилися батьки, брат, племінник і дві племінниці.
