Олексій Сергійович народився в селі Тавричанка Херсонської області. Здобув середню освіту. Одружився. З 2018 року жив із сім’єю на Закарпатті – в селі Вільхівка. Родина завела господарство. У 2020-му народився первісток, ще за два роки – другий син. Чоловік працював переважно за кордоном. Вільний час проводив із рідними та близькими. Також захоплювався спортом.
У перші дні повномасштабного вторгнення Олексій приєднався до Збройних Сил України. Воював у лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Був навідником гранатометного відділення. У червні 2022-го отримав медаль «Захиснику Вітчизни».
«Мій чоловік був мужнім і героїчним. Він не міг стояти осторонь, у перші дні добровільно пішов на захист України і нас всіх. Він дуже любив життя. Любив всіх, у нього було багато друзів, з нього брали приклад. Завжди вірив у нашу перемогу і навіть з важким пораненням після операції, з імплантом в нозі, знову пішов боротись з країною-агресором. Він був найкращим чоловіком і найкращим батьком для своїх дітей», – розповіла дружина полеглого захисника.
Поховали Героя в селі Вільхівка на Закарпатті.
Вдома на Олексія чекали дружина Марина, сини Дем'ян та Ігор.
