Валентин народився в селі Припутні Хмельницької області. Закінчив Український державний університет імені Михайла Драгоманова та здобув професію вчителя математики та інформатики. Пройшов строкову військову службу. Працював на Шепетівському цукровому комбінаті. Був творчою особистістю. Писав вірші.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік захищав свою країну в лавах Збройних Сил України. Служив у 63-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду електрика-моториста радіовзводу звʼязку центру звʼязку тилового пункту управління польового вузла звʼязку. Побратими казали, що він настільки добра, щира і ніжна людина, що замість позивного називали його просто Валік.
«Мій брат мав велике серце, був надзвичайно добрим, мʼяким, співчутливим, щирим та справедливим. Валік ріс без матері. З 11 років його опікункою була бабуся. А його батько був прикований до ліжка останні 18 років. Він помер, коли ще навіть року не пройшло після смерті Валіка», – розповіла його двоюрідна сестра Анастасія Лукʼянчук.
Поховали військового в рідному селі.
У Валентина залишились бабуся, старший брат, двоюрідні брати і сестри.
