Народився Сергій на Київщині в селі Зеленьки. Після закінчення школи вступив до Білоцерківського аграрного національного університету, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Право». Пройшов строкову службу в армії. Захоплювався спортом, автомобілями, дуже смачно готував. З родиною проживав у місті Києві. Працював там у патрульній поліції. Останнім часом був на заробітках за кордоном. З початком повномасштабної війни повернувся додому і добровольцем пішов на фронт.
Став на захист Батьківщини у складі 96-ої зенітно-ракетної бригади, служив на посаді водія-механіка лабораторії ракетних комплексів. Згодом був прикомандирований до 18-го батальйону 35-ої окремої бригади морської піхоти.
«Мій чоловік Сергій був мужнім, сміливим, наймудрішою людиною, яку я коли-небудь зустрічала в своєму житті. Я дякую долі, що зустріла і поєднала з ним своє життя, але, на жаль, ненадовго. Він назавжди в моєму серці, мій Герой», – розповіла дружина Яна.
Тіло воїна забрали лише після обміну загиблими оборонцями в квітні 2024 року. Поховали захисника в рідному селі.
У Сергія залишились батьки, брат і дружина.
Посмертно захиснику присвоєно звання Почесного громадянина міста Миронівка Київської області.
