Володимир народився у селі Бирюки Київської області. Після 9-го класу вступив до Ставищенського юридичного ліцею №2. Потім закінчив Київський національний університет технологій та дизайну. Жив у Києві. Школярем і студентом займався боксом. Потім захопився айкідо, мав зелений пояс. Під керівництвом свого тренера почав навчати дітей. Останнім місцем роботи була компанія «Biosphere Professional», був там національним менеджером. У вільний час багато читав і вивчав англійську мову.
З перших днів повномасштабної війни Володимир став на захист України. Спочатку у складі добровольчого формування допомагав обороняти Ірпінь. У квітні приєднався до 206-го батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був стрільцем. Згодом їх підрозділ відправили на Миколаївщину.
«Я впевнена, що мій Вовка залишив величезний слід у житті кожної людини, з якою його звела доля. Його оптимізм, усмішка і віра у світле майбутнє не могли залишити байдужим нікого. Я вдячна йому за кожен ранок, за кожен спогад і за двох дітей, які зараз дивляться на мене його очима. Він не міг інакше. Він до останньої хвилини вірив у перемогу, правду і справедливість та йшов за покликом свого серця. Він найкращий!» – розповіла дружина загиблого Марина.
Поховали захисника на Алеї Слави кладовища «Сухий Яр» у Білій Церкві Київської області.
У Володимира залишилися дружина Марина, діти Владислав і Вікторія, батьки Галина і Сергій, брати Андрій та Олександр.
