Володимир народився в селі Радошівка Тернопільської області. Строкову службу пройшов у десантних військах. Жив у селі Мізюринці рідної області. Був механізатором: саджав, сіяв та збирав гарні врожаї. Останні роки їздив на роботу до Польщі.
Повномасштабна війна застала чоловіка саме за кордоном. Дочекавшись закінчення договору праці, Володимир повернувся додому та пішов захищати Батьківщину. Приєднався до дав 68-ї окремої єгерської бригади у складі ЗСУ. Був гранатометником.
«Він був для мене найдорожчою людиною в житті, яку в мене забрала клята війна. Він був добрий, веселий, роботящий, щирий, ніколи не відмовляв нікому в допомозі. Мав золоті руки – до чого не торкнеться, в усьому в нього лад та порядок. Усе життя старався для своєї сім’ї. Найбільшим його бажанням було одружити сина Володимира та дочекатися онучки. Але не судилося…» – розповіла дружина загиблого Лідія.
Поховали воїна в селі Мізюринці на Тернопільщині.
У Володимира залишилися дружина і син.
