Мар'ян народився у Львові. Дитинство та юність провів у місті Бердичів Житомирської області. Там закінчив середню школу №2. У вільний час любив збирати і склеювати моделі танків і машинок. З 18 років жив у Києві. Працював у різних сферах, зокрема, був вантажником, паркувальником, охоронником. Згодом пішов на військову службу до ЗСУ. У 2019 році у складі 30-ї окремої механізованої бригади воював в ООС в районі села Луганське на Донеччині.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до столичної 112-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Згодом перевівся до 241-ї бригади ТРО. У серпні в складі 206-го батальйону вирушив до Миколаєва. Обіймав посаду стрільця, водія-механіка БМП.
«У сім'ї він був однією дитиною. Батьки померли рано. Завжди працював. Був домашнім, любив дітей, мене. У нього була травма голови і він міг не йти воювати. Але не міг сидіти і чекати. Одразу записався до ТРО. Його бригада виїхала на Південь ще в травні, але його не взяли, оскільки боліли ноги, було запалення кісток. Та коли запалення зійшло, написав окремо рапорт і поїхав до Миколаєва. Напередодні ми з ним обирали плитку у санвузол, готувалися до ремонту. Я шукала і висилали йому фотографії. Потім, коли в нього була можливість, він телефонував. В останній вечір ми розмовляли з ним і з дітьми по відеозв'язку. Потім він вислав фото з побратимами. Я дивилася на фото вже вранці і залишила коментар. Проте він його вже не прочитав. А в обід мені повідомили, що він загинув», – розповіла дружина полеглого воїна Тетяна.
Поховали захисника на Лісовому кладовищі у Києві.
У Мар'яна залишилися дружина та двоє синів.
